Гендиректор ФК «Суми» розповів про новини з колективу

Цього сезону «Суми», на чолі з Валерієм Бермудесом, стали потужним середняком другої ліги групи «Б». Але тривожні звістки про фінансову скруту клубу не переставали надходити. Торкнувшись і команди, і клубу, вона призвела до того, що наприкінці сезону атестаційний комітет ФФУ не видав ліцензію на участь колективу в наступному сезоні. На момент розмови з генеральним директором сумського клубу Вадимом ГОРДІЄНКОМ майбутнє команди було невизначеним.

— Чекаємо висновків атестаційної комісії, адже подали апеляцію. Деякі помилки ми вже виправили (за фінансовим критерієм). Сподіваємося, що все-таки нас допустять до нового чемпіонату.
Щодо функціонування ФК «Суми», то в нас є точна інформація: в клубі буде новий господар. Це Костянтин Григоришин. Думаю, відтепер сумський клуб і місцевий футбол розвиватимуться в правильному напрямі.

— Останнім часом вам, напевно, довелося дати чимало інтерв'ю місцевим ЗМІ стосовно клубу. Громадськості не байдужа доля ФК «Суми»?

— Ми прагнемо донести вболівальникам достеменну інформацію. Новині про нового власника я дуже радий. Думаю, її сприймуть й сумські шанувальники футболу. Тим більше, що тепер у команди буде приціл на першу лігу. Будемо сподіватися, що рівень і видовищність її гри залучатимуть дедалі більше глядачів на стадіон.

— Ви особисто з Костянтином Григоришиним знайомі?

— Ні.

— За вітчизняними масштабами, це дуже серйозна людина. Як керівництво клубу вийшло на нього?

— Згоден, це — дуже впливова людина. Сталося так, що ми вийшли з проханням врятувати клуб на нового губернатора Юрія Чиря, і він пообіцяв, що, в міру можливостей підтримає клуб. Саме Юрій Павлович і вийшов на цю людину. У процесі переговорів і було досягнуто певних домовленостей. Григоришин дав згоду прийняти клуб. Вважаю, що це правильний шлях розвитку.

— Чи Григоришин приїжджатиме на матчі, цікавитиметься командою безпосередньо? Чи стане він таким господарем, як, скажімо, Ахметов, який любить свій «Шахтар» усім серцем?

— Щиро кажучи, ми на це сподіваємося. Людина ж погодилася вкладати свої кошти у футбол (а футбол — це коштовна іграшка), отже, вона, напевно, захоче отримувати від цього якесь, бодай моральне задоволення. А для цього, звичайно, потрібно і приїжджати на матчі своєї команди і цікавитися її життям. Команда ж, у свою чергу, повинна віддячувати і хорошою грою, і належним результатом.

— Чи став запорукою залучення нових спонсорів той факт, що клуб має такий чудовий стадіон, як «Ювілейний»?

— Думаю, що це одна з найголовніших причин. Адже, якщо занепадає команда, то занепадає й стадіон. А це все одне ціле. Команда, стадіон, база, дитячо-юнацька школа — все повинне бути в поєднанні і повинне працювати.

— Як, на ваш погляд, виступили у цьому сезоні ваші підопічні?

—Вважаю, що за добором гравців ми мали бути не в середині таблиці, а десь на п'ятому місці. Але далися взнаки відсутність належного фінансування, технічної бази, навіть транспорту... Хлопці грали практично півроку без зарплати. В останніх матчах, особливо виїзних, команда була психологічно надломлена. Було важко налаштувати гравців на гру. Ось це дещо й опустило нас у турнірній таблиці.

— Та все ж, у домашніх матчах, особливо навесні, «Суми» практично не програли жодного матчу, перетворившись на неприступну фортецю. За рахунок чого це вдалося?

— Колектив у якийсь момент згуртувався, став міцнішим. Якби не було фінансових проблем, то переможних матчів було б значно більше.

— Якщо спиратися на матчі із «Сумами», позиції команд у турнірній таблиці справедливі?

— Вважаю, що, окрім «Титану», ще три-чотири команди заслуговують на першу лігу. Найбільше нам сподобався «Кремінь» (Кременчук). Дуже бойова команда.

— Хто з гравців цього сезону виріс, розкрився, а хто, навпаки, не виправдав сподівань?

— Відзначу таких сумських гравців, як Дмитро Богачов, 1992 р. н., який відразу вписався в нашу команду. Непогано себе проявив вихованець місцевого футболу Іван Кириєнко. З досвідченіших гравців відзначу Ігоря Пукася. Були й футболісти, від яких очікували більшого, але з тих чи інших причин вони себе не проявили. Це — Олександр Хлапонін, Сергій Галюза, Віталій Сичов.

— Чи були по ходу сезону матчі, в яких команда не набирала «своїх» очок?

— Наприклад, запам'яталася виїзна зустріч з «Олкомом». Ми зіграли внічию — 1:1, але при цьому арбітр, із незрозумілих нам причин, не зарахував у ворота суперника чистий гол. Удома із «Шахтарем» (Свердловськ) — теж. Зіграли внічию. Володіли ініціативою, багато моментів не реалізували, а в кінці гри ще й пропустили. Вважаю, що у цих матчах ми зобов'язані були перемагати.

— А були ігри, де, навпаки, результат перевершив сподівання?

— Це, напевно, матч «Суми» — «Сталь». Завжди хочеться подолати саме лідера. Можливо, на той момент для нас із дніпродзержинцями і нічия була б позитивним результатом, але ми здобули перемогу. Зауважу, що у тому матчі на поле вийшли всі місцеві футболісти, крім воротаря. Хлопці дуже хотіли проявити себе з найкращого боку.

— Тепер, коли з'явився потужний спонсор, напевно, зміняться й плани підготовки, а кадрові зміни будуть інші?

— Відповісти на це питання ще не можу. Поки що з новим керівництвом у нас розмови не було. Хотілося б, звичайно, залишитися в клубі. Два роки ми тягнули на собі команду. Все-таки, хоч якось та й рятували клуб. Думаємо, що вболівальники будуть вдячні і місцевій владі, і губернатору. Хотілося б ще реалізувати деякі проекти. Грошей не вистачало, а ідеї були і будуть.

Олексій КОМАРОВСЬКИЙ, газета «Український футбол»